Автомобільний бум в Україні породив безліч запитань щодо оподаткування угод купівлі-продажу автотранспорту. Купуючи автомобіль, потрібно пам’ятати, що він коштуватиме вам дорожче, ніж забажає продавець. За радість володіти таким дивом техніки (зазвичай іноземної) потрібно також трохи заплатити державі у вигляді податків.
У цій статті я спробую розглянути порядок сплати податків під час укладення угоди купівлі-продажу автомобіля.
1) Податок з доходів фізичних осіб
Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-IV (далі — Закон про ПДФО) передбачає для резидентів єдину ставку податку на будь-який дохід — 15 відсотків.
У разі продажу легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (вітрильного) човна Закон про ПДФО передбачає можливість дещо зменшити суму відрахувань. Згідно з пунктом 12.2 ст. 12 Закону про ПДФО під час продажу зазначених транспортних засобів продавець звільняється від податку з доходів фізичних осіб, якщо сплатить відповідне державне мито. Однак у Законі про ПДФО закріплено, що таке звільнення застосовується лише тоді, коли продаж легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (вітрильного) човна здійснюється не частіше одного разу протягом звітного податкового року. Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об’єктів, оподатковується за ставкою 15%.
При цьому відповідно до пункту 12.3 ст. 12 Закону про ПДФО оформлення такої угоди за посередництва юридичної особи або представництва нерезидента, а також укладення договору на біржі не є підставою для звільнення продавця від сплати податку з доходів фізичних осіб. Отже, обов’язковими умовами для отримання пільги з ПДФО згідно з пунктом 12.2 ст. 12 є:
— продаж автотранспорту безпосередньо фізичною особою без посередників і без оформлення договору на біржі;
— зазначене майно має належати фізичній особі на праві приватної власності;
— посвідчення договору купівлі-продажу державною нотаріальною конторою;
— сплата державного мита до бюджету за нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу;
— продаж автотранспорту має здійснюватися не частіше одного разу протягом звітного податкового року.
Зауважимо, що вантажні автомобілі, автобуси, причепи, трактори, інша сільськогосподарська та спеціальна техніка не увійшли до переліку. Отже, фізичні особи — продавці цього рухомого майна за законом будуть змушені сплатити до бюджету 15 відсотків його вартості. Однак уникнути сплати податку можливо, оформивши довіреність на керування або скориставшись описаними нижче способами.
Мито або податок сплачуються в момент продажу автомобіля, причому податковим агентом (особою, відповідальною за нарахування і сплату податків) є нотаріус, який реєструє договір купівлі-продажу. Згідно з пунктом «г» ст. 3 Декрету «Про державне мито» під час продажу автомобіля родичу (дітям, батькам, члену сім’ї) мито становить 1 відсоток, іншим особам — 5 відсотків вартості автомобіля.
Щодо придбання автомобілів за генеральною довіреністю, то з огляду на положення Закону про ПДФО, що набрали чинності, цей спосіб утратив свою особливу привабливість. Продаж автомобіля за довіреністю спричиняє виникнення доходу в довірителя, який визначається за звичайною ціною проданого автомобіля. Такий дохід оподатковується за ставкою 15%. Якщо ж продаж оформлено належним чином — шляхом укладення договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення, — об’єктом оподаткування буде ціна автомобіля, зазначена в договорі, а не звичайна ціна, як у випадку з довіреністю. Визначений таким чином об’єкт оподаткування оподатковуватиметься за ставкою п’ять (або один) відсоток.
Повіреному не доведеться сплачувати податок лише тоді, коли він у повному обсязі передасть довірителю кошти, виручені від продажу отриманого майна, тобто фактично продасть майно для довірителя цілком безоплатно.
Якщо під час продажу автомобіля замість державного мита обрати сплату податку з доходів фізичних осіб, перевага цього способу полягає в тому, що державне мито обчислюється з вартості автомобіля, не нижчої за дійсну, тобто продажну. Під час відчуження автомобіля його дійсна вартість визначається на день оцінки, яку проводять суб’єкти оціночної діяльності, що мають кваліфікаційні документи з оцінки транспортних засобів. Державне мито сплачується з вартості, зазначеної в акті експертної оцінки автомобіля. Відповідальність за зазначену в акті вартість, яка визначається з огляду на стан автомобіля, несе оцінювач.
Податок на доходи обчислюється із суми, зазначеної в договорі. Відповідно, договірна ціна може бути значно нижчою за оціночну, унаслідок чого податок з доходів буде меншим за суму державного мита. Договори, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Однак оформлення договору купівлі-продажу через біржу пов’язане з податковими ризиками. Під час перевірки біржі податковий орган може спробувати оскаржити мінімальну вартість автомобіля, зазначену в договорі, та вимагати акт оцінки, посилаючись на статтю 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. №2658-III. Ця стаття передбачає проведення оцінки майна у випадках, установлених законодавством України та міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї зі сторін угоди та за згодою сторін. Крім того, передбачено обов’язкове проведення оцінки в разі оподаткування майна відповідно до закону.
2) Податок з власників транспортних засобів
Порядок його сплати встановлено Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.91 р. №1963-XII (далі — Закон про транспортний податок). Згідно зі ст. 5 цього Закону юридичні особи сплачують податок за придбані протягом року транспортні засоби перед їх реєстрацією за строками сплати (кварталами), що ще не настали, починаючи з кварталу, у якому зареєстровано транспортний засіб. Якщо документів про сплату податку або документів, що надають право на пільги, немає, транспортні засоби не реєструють. Отже, Закон про транспортний податок не пов’язує необхідність його сплати із самим фактом придбання авто: це потрібно зробити перед реєстрацією транспортного засобу. Однак слід пам’ятати, що його необхідно зареєструвати протягом 10 діб після придбання або митного оформлення. Перед цим доведеться сплатити транспортний податок — не за весь рік, а лише за квартал, у якому зареєстровано транспортний засіб.
Досі йшлося про транспортний податок для юридичних осіб, але варто сказати кілька слів і про фізичних осіб, які також купують автомобілі. Вимога сплатити транспортний податок за придбаний автомобіль перед його реєстрацією в ДАІ поширюється і на громадян. Однак вони роблять це не щокварталу, а згідно зі ст. 5 Закону про транспортний податок раз на рік або на два роки — перед реєстрацією, перереєстрацією чи техоглядом авто. Тут можливі дві ситуації:
Якщо авто придбано в першому півріччі, податок перед його реєстрацією сплачують одразу за весь рік.
Якщо авто придбано в другому півріччі, податок перед його реєстрацією сплачують лише за пів року, тобто вдвічі меншу суму.
3) Пенсійний збір
Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 27.06.97 р. №400/97-ВР установлює особливий вид пенсійного збору. У пункті 7 статті 1 зазначено, що його платниками є юридичні та фізичні особи під час відчуження легкових автомобілів, крім автомобілів, якими забезпечують осіб з інвалідністю, та автомобілів, що переходять у власність спадкоємців за законом. У постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 03.11.98 р. №1740 уточнено, що платниками збору з операцій із відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи й організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають права власності на легкові автомобілі шляхом купівлі, міни, дарування (безоплатного передання), успадкування (крім успадкування за законом) або на інших підставах, передбачених законодавством.
Цей збір сплачують у розмірі 3% вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок і рахунків торговельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля та інших документів, що підтверджують цю вартість. Підставою для визначення розміру збору може бути будь-який із перелічених документів. Однак проведення експертної оцінки вартості автомобіля перед його реєстрацією є обов’язковим. Цього вимагає пункт 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 р. №1388. Тому на практиці суму збору розраховують так:
якщо експертна оцінка менша за вартість, зазначену в договорі, базою нарахування пенсійного збору є остання;
якщо експертна оцінка перевищує вартість за договором, збір нараховується на оціночну вартість.
Органи ДАІ реєструють легкові автомобілі лише після сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що потрібно підтвердити платіжним документом.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкових автомобілів сплачують через установи банків на рахунки місцевих органів Пенсійного фонду за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Щодо юридичних осіб, то в бухгалтерському обліку автомобіль зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю, яка формується із сум (п. 8 П(С)БО 7 «Основні засоби»):
- коштів (їхніх еквівалентів), сплачених продавцю;
- реєстраційних зборів, державного мита та інших аналогічних платежів, пов’язаних із придбанням прав на автомобіль;
- ввізного мита;
- непрямих податків, сплачених у зв’язку з придбанням автомобіля (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
- витрат на транспортування автомобіля та страхування ризиків доставки.
Для зарахування автомобіля до складу основних засобів підприємства та введення його в експлуатацію складають Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма №ОЗ-1) і заповнюють інвентарну картку (форма №ОЗ-6).
У податковому обліку витрати на придбання автомобіля збільшують балансову вартість основних фондів групи 2.
Під час придбання легкового автомобіля підприємство сплачує збір на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% вартості автомобіля згідно з договором купівлі-продажу, довідками-рахунками або іншими документами, що підтверджують його вартість. При цьому на підставі різних норм Закону про прибуток сума збору до ПФ може бути:
- або віднесена на збільшення балансової вартості основних фондів групи 2 (пп. 8.4.1);
- або включена до складу валових витрат (пп. 5.2.5).
Як бачимо, ситуація неоднозначна, а отже, контролюючі органи під час перевірки мають ухвалити рішення на користь платника податків (пп. 4.4.1 Закону №2181).
ПДФО. Якщо автомобіль придбавають у фізичної особи, підприємство виступає податковим агентом, тобто під час виплати доходу продавцю зобов’язане утримати ПДФО (п. 12.3 Закону №889). Водночас згідно з п. 12.2 Закону №889 продавець (фізична особа) під час продажу легкового автомобіля не частіше одного разу на рік звільняється від сплати ПДФО, якщо сплатить державне мито до бюджету до або під час продажу (у разі нотаріального посвідчення договору державним нотаріусом).
Підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України №166/97-ВР від 03.04.97 р. «Про податок на додану вартість» (далі — Закон про ПДВ) визначено, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку під час придбання легкового автомобіля (крім таксомоторів), який включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.
Оскільки віднесення до складу валових витрат регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а до нього не внесено відповідних змін, сума податку на додану вартість, сплачена платником під час придбання легкового автомобіля (крім таксомоторів), який буде включено до складу основних фондів, не включається ані до складу податкового кредиту, ані до складу валових витрат і не збільшує балансової вартості другої групи основних засобів, а погашається платником за рахунок інших джерел.
Директор ТОВ «АРТЕ АУДИТ», незалежний аудитор А. О. Шевченко
| 
